Цю сторінку схвалено
Дѣдъ и камѣнь.
Переходивъ дѣдъ дорогу,
Тай збивъ собѣ въ камѣнь ногу.
„До чого се дрантя! — каже —
Отъ середъ дороги ляже
И калѣчить людямъ ноги!“
Ажь тутъ съ Климовои хаты
Выбѣгъ песъ чорный, кудлатый,
Та до дѣда. Нашь дѣдъ въ крикъ,
Хапь за камѣнь — и песъ втѣкъ.
Кожда рѣчь на свѣтѣ, хочь мала и дро̂бна,
А людямъ все здасть ся и для нихъ потрѣбна.
Паляниця.
— Ажь двѣ маєшь, дайже Грыцю,
Минѣ одну паляницю!
„Ого заразъ…“ Чула мати,
И выносить пиро̂гъ съ хаты;
Цѣлый Прысцѣ во̂ддала,
А Грыцёви не дала.
Плаче малый. „Не поможе!
Будь ласкавымъ, мо̂й небоже!“
Вовкъ въ овечо̂й шкурѣ.
Убравъ ся вовкъ въ овечу шкуру, |