Цю сторінку схвалено
Гордыня.
Насмѣхалась скрыня изъ мѣшка зо збо̂жемъ.
„Я кована, а ты латаный! Въ менѣ дорога одѣжь и грошѣ, въ тобѣ борошно мизерне! — Мѣшокъ скрыни не пара!…“
— Кумо! — во̂дповѣдає мѣшокъ. — Нѣчимъ и гордувати! Яка намъ корысть, що люде въ скрыню або мѣшокъ ховають? Поро̂вно оно не наше…
— Дурень ты — гримнула скрыня, во̂двернувшись во̂дъ товариша.
Прійшли въ ночи злодѣѣ; скрыню розбили и добро зъ неѣ забравши саму лишили въ корчахъ.
Мѣшокъ же оставъ ся въ коморѣ.
Чоловѣкъ чи скрыня —
Все дурне — гордыня.
Вчене мыша.
Зъѣла мышь дуже мудру книжку, и така єѣ зъ того пыха, що съ подругами и говорити не хоче.
Дурни̂ вы! — каже. — Зазвѣть кота до мене. Таке єму наговорю, що не то васъ ѣсти не буде, а кожду мышь въ лапку цѣлувати'ме. Не дармо я розуму изъ книжокъ вчилась! — Мыши гадають: правда. Зазвали кота, а той и не баривъ ся. Прійшовъ, слухає мудрои речи, ажь єму слёзы зъ очей рынуть. Роз-