я съ кождымъ хочь серцемъ дѣлитись… Така доля лукава! — Не доля лисоньку! не доля, а злая твоя воля; колибъ добрымъ бувъ — добри̂ дружилибъ ся съ тобою; а лукавого слѣдъ цурати ся.
Доброго — люблять,
Злого — погублять!
Выпарпавъ когутъ дорогій камень на смѣтю. Не кинувъ же єго далеко во̂дъ себе, нѣ! — Зъѣмъ єго — каже — щобъ нѣхто не покорыстувавъ. А кухарь саме на тото дививъ ся.
— Почкай, вражій сину! — За но̂жь, тай зарѣзавъ когута.
По̂сля того, скажу смѣло:
Лукавство погане дѣло!
Оселъ просивъ коня: Поможи, брате тягаръ нести. Трохи по̂дъ нимъ не гину, а ты свобо̂дно ходишь…
Байдуже менѣ! во̂дповѣдає ко̂нь згорда; та незабаромъ покаявъ ся: здохъ ослиско а ввесь тягарь перевантажено на коня.
Чоловѣче! розумъ май,
Въ бѣдѣ другимъ помагай!
