Цю сторінку схвалено
II.
Згода и незгода.
Чотыри волы полови̂ пасли ся разомъ. Вовкови тото не до сподобы. Якъ почавъ сивого наговорювати противъ Чорнѣя, а Багріёмъ тузати Бѣлѣя — такъ и посваривъ ихъ съ собою. Волы розо̂йшли ся; а вовкъ того лише ждавъ; хильцемъ, одинцемъ, вола за воломъ поѣвъ усѣхъ чотырохъ.
Правда се старая, мовь вѣкъ:
Громада великій чоловѣкъ.
Щастє безъ розуму.
Выгодувавъ разъ мужикъ таку курку, що золоти̂ яйця несла. Давъ Богъ щастє, та не доклавъ розуму. Гадає собѣ мужикъ: Цѣлый день чекаю, щобъ курка одно яєчко знесла; дай зарѣжу єѣ, та зразу возьму копу — другу!… Зарѣзавъ дурный курку, дивить ся — и слѣду яєць нема!
Дурному и щастє не поможе,
Не забудь объ то̂мъ небоже!
Хитрець.
Жалкувавъ ся разъ лисъ передъ псомъ: — Не маю товариша, свате! Всѣ мене цурають ся, хочь и радъ