И въ жабы Сироты Камѣнємъ шпурляла.
Котра лишс зъ воды гляне,
Камѣнємъ у лобъ до̂стане!
Одна жаба найсмѣлѣйша
И зъ всѣхъ бачу наймудрѣйша:
Дѣти — каже — спамятайтесь!
Надъ жабами не згнущайтесь; Хибажь не знаєте, Що насъ вбиваєте?
Въ своѣй хатѣ.
Панъ Улій заѣхавъ на но̂члягъ.
Роздягшись, въ теплу постѣль лягъ. Сопе, хропе —
Забувъ: и що во̂нъ, якъ, та де!…
Ажь чує зо-сна… Що за бѣсъ!
Чи може де попавъ у лѣсъ?…
Стрѣляє, трубить щось, кричить,
Скавулить, гавкає, мявчить…
Проснувъ ся… справдѣ щось гуде:
То мовь собакъ у лѣсъ веде,
То тровить зайцѣвъ, чи вовко̂въ,
Стрѣляє, трубить мовь на псо̂въ.
