Сторінка:Павло Грабовський. З чужого поля (1895).djvu/58

Цю сторінку схвалено

З Омулевського

ПІСНІ СИБІРЯКА
 
I

Божий день — нудьга та зради,
Відчуваєш серцем гидь…
Та з якої, брате, ради
Сумувать заздалегідь?
 Божий день назустріч муки;
 Зате стануть розумніш
 Через досвід наші внуки,
 Ніж батьки були давніш.
Жизнь — живому; смерть — могилі;
Вгору водам не текти…
Так не тьмі, не хижій силі
Спільний труд перемогти!

 
II

Не йму я снам, але бува:
В химерних мріях серед ночі
Так ярко, живо так сплива
Край незабутній перед очі.
 Кругом панує вільний труд,
 Бо то вже край — не край загнання,
 На віки вічні збувся люд
 Години тяжкого конання.
На сни, мовляв, не потурай:
А рад я снам отим без міри,
Бо міцно вірую в свій край,
Як неньці йме дитина віри.

 
III

Вихром під час непогоди
Кида до нас здалеки
Птах надзвичайної вроди, —
Сміливі жваві пташки.