За те, що вчує помсти відгомон
Не один злий, заплямлений позором,
Кому законом стався батьків сором,
Кого не зрушить страшний братній стон.
Та не лякайсь, бо всюду я з тобою:
Героєм — знай — повернешся із бою!
В кайданах будеш, — віри твердо йми:
Тебе, мого обраного левіта[1],
Я виведу з заклятої тюрми,
Щоб голос твій не згинув серед світа…
До серць зерно любові западе, —
Дасть плід сівба — дарма не пропаде.
Недовго вже тії доби нам ждати,
Недовго вже нам мучитись в ярмі;
Воскресне мир — про правду нагадати…
Ось глянь — як промінь запалав у тьмі!
Іди ж та віруй… А на лоні в мене
Замовкне серце, горе потомлене!..
З Жадовської
Ниво моя, ниво,
Ниво золота!
Стигнеш ти на сонці,
Налила жита…
Стигнеш-доспіваєш,
Повний колос гнеш,
Тугоньки не чуєш,
Гірко не зітхнеш.
Однеси геть, вітре,
Хмару градову;
Збережи нам, боже,
Ниву трудову!
- ↑ Левіт — тут в розумінні: обранець, співець.
