Цю сторінку схвалено
З Губера
***
Тяжко жити; зникли сили;
Рветься грудь моя.
Люте горе до могили
Чи дотерплю я?
Вже б давно пора спочити,
Час заснуть костям;
Досить мук зазнав на світі,
Час заснуть страстям.
Чи діждуся? В домовині
Одітхнув би я;
Стихла б, може, в самотині
І журба моя!
З Полежаєва
I. СПІВ ІРОКЕЗЦЯ
Я умру! На поталу катам
Незахищене тіло віддам!
Байдуже ті кати
Для потіхи дітей —
Розпочнуть від костей
Мої жили тягти;
На шматки розітнуть
І в нарузі швирнуть!
Стерплю все! Не дам стогону їм,
Не рухну навіть чолом моїм;
А як дуб віковий,
Що стріла не лама,
Твердо — скеля сама,
Стріну скін світовий
І, як мужі-борці,
Перейду між мерці.
В товаристві безтіло-живім
Про загибель свою оповім.
