Сторінка:Павло Грабовський. З чужого поля (1895).djvu/37

По весні, красі природи,
Тепле літечко мине:
Чорних хмар та непогоди
Осінь пізня наявне.
 Людям — сумно; людям — горе
 Пташка в вирій одліта,
 А з весною через море
 Знов до гаю завіта.

 

З Туманського

ПТАШКА

Я вчора випустив з темниці
Співачку зборкану мою:
Нехай летить між вільні птиці,
Щебече весело в гаю.

З чудовим співом пташка мила
Пурнула в простори ясні, —
А залилася, мов молила
Заплати в господа мені!

 

З Жуковського

^*_*^*

За край, де світ удзріли ми,
Зазнали щастя змалку,
Покоштували втіх дітьми,
Здіймаю повну чарку!

Де стали вчитись, розуміть…
А грища… любий спомин!
Нам сяла лагідно блакить,
Струмочки слали гомін…

Що нам заступить чари ті,
Принадить більш серденько?
Тобі всі думоньки святі
Довіку, наша ненько!