Цю сторінку схвалено
По весні, красі природи,
Тепле літечко мине:
Чорних хмар та непогоди
Осінь пізня наявне.
Людям — сумно; людям — горе
Пташка в вирій одліта,
А з весною через море
Знов до гаю завіта.
З Туманського
ПТАШКА
Я вчора випустив з темниці
Співачку зборкану мою:
Нехай летить між вільні птиці,
Щебече весело в гаю.
З чудовим співом пташка мила
Пурнула в простори ясні, —
А залилася, мов молила
Заплати в господа мені!
З Жуковського
***
За край, де світ удзріли ми,
Зазнали щастя змалку,
Покоштували втіх дітьми,
Здіймаю повну чарку!
Де стали вчитись, розуміть…
А грища… любий спомин!
Нам сяла лагідно блакить,
Струмочки слали гомін…
Що нам заступить чари ті,
Принадить більш серденько?
Тобі всі думоньки святі
Довіку, наша ненько!
