Бій пекельний; все червоне;
Сором: Гавран утікає;
А у Данки, у голубки,
Кров'ю другий брат стікає.
Третя ніч. Ага — в дорогу,
Мчиться з гуртом через мряку.
«Порятуй мене, мій рідний!» —
Будить Ланка брата з ляку.
Бій пекельний; все червоне,
Північ. Бути лютій шкоді!
«Де ти, Ланко, сиротино?
Стогне брат твій на відході».
Обняв Гавран дівчиноньку:
«А, добув-таки я любу!»
«Помиливсь, турецький змію:
В мене ножик є до шлюбу!»
Грає кров у Данки з серця,
До ніг пада бузувіру
І мовля з зітханням тихим:
«Прийде месник — маю віру».
Пусто всюди: ніч не ширхне…
Поміж трупів бродить мати,
Вся знедолена, причинна
Від безсилих сліз утрати.
Ось три мечі синів любих
Перед нею (боже правий!),
Он і гострий ножик доньки,
Отой суджений кровавий.
По всій Сербії проходе;
Вбачить камінь: «Кари, кари!»
Палко схопиться до зброї:
«Мсти за кров і за пожари!»
Що ж мовчить сербин? Прокинься!
Хіба в серці шкода сили?
Темна ніч… Глухе каміння…
Тиша мертвої могили.
Сторінка:Павло Грабовський. З чужого поля (1895).djvu/34
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/44/%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9._%D0%97_%D1%87%D1%83%D0%B6%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F_%281895%29.djvu/page34-1024px-%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9._%D0%97_%D1%87%D1%83%D0%B6%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F_%281895%29.djvu.jpg)