День-ніч їм весело було,
В обіймах щастя протекло.
Над ним — тюрма і смерть-потала…
Вона ж крізь вікна реготала.
Як не молив із самоти
Журбу розважити прийти,
Вона головкою хитала
І безтурботно реготала.
Його чіпляли в шість годин,
В сім у труні лежав один,
А восьма ледве чи настала, —
Вона пила і реготала.
Щодня надвечір ходила
Султанівна чарівнича
Туди й відти до криниці,
Де плюскочуть срібні води.
Щодня надвечір стояв там
Молодий раб край криниці,
Де плюскочуть срібні води,
Та марнішав дужче й дужче
Раз наблизилась до його
Княжна смілива — питає:
«Як зовуть, яких батьків ти
І з якого краю родом?»
«Магометом прозиваюсь,
Родом з Медини, — одмовив. —
А батьки мої — то Азри,
Що мруть разом, покохавши».
На дальнім небосхилі,
В вечірнім тумані,
Малюються будинки
Та башти кам'яні.
