Цю сторінку схвалено
Ти до мене припадаєш,
Така божа і свята…
Задаремно вболіваєш:
Не сміються більш уста.
Коли білий світ покинув, —
Що на сльози потурать?
Коли з горя навік згинув,
То від щастя не вмирать.
Драхманс
***
Гай заворожено, лист не тремтить,
Море, осріблене місяцем, спить,
В лоні відбилися зорі…
Тільки до хвилі вітрець шепотить,
Злегка дмухне на просторі.
Дітство згадав я щасливе своє,
Спогад у душу спокій мені ллє,
Сон навіває на очі…
Все, що я втратив, все знов віддає
Чар сеї тихої ночі.
Вергеланд
***
Над ставком у темну воду
З-під ялини ти дивилася;
Оддалік пізнав я вроду…
В небі зірка засвітилася;
Все затихло, все мовчить,
Чуть гадюку, як сичить.
