Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/81

Цю сторінку схвалено

 Сміливо йди ти до цілі,
 Стій непохитно в борбі!
 Хмара ворожої сили
 Вкриє дорогу тобі.
Всякого лиха зазнаєш,
Трути гіркої ковтнеш,
В муках сумних законаєш,
З личка усмішку зженеш.
 Не відцураються рідні,
 Так зацькують друзяки…
 Стратиш надії послідні,
 Спиниться замах руки!
Поки ж усе те складеться,
Спи, голуб'ятко моє!
Тяжко в житті доведеться,
Близько вже щастя твоє.


III

Сміло, браття, доки в силі!
Вітром човен оганя.
Жваво ж, жваво проти хвилі,
Кого буря не спиня!
 Облягають небо хмари,
 Піднялося все живе,
 Там, у млі, встають примари,
 Вихор стогне і реве.
Потемніли видноколи,
Скрізь таке, хоч в очі стрель;
Здулись борви, наче гори,
Зруйнували низку скель.
 Світ не блимне, як в могилі,
 Страшно прірва клекотить…
 Сміло, браття, проти хвилі,
 Кого хвиля та гнітить!


Ореструп

***

Лежу мертвий — навхрест руки —
Під могильним полотном,
На обличчі не знать муки,
Бо спочинув тихим сном.