Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/76

Цю сторінку схвалено

 Так тішать змучену людину…
 Слова… самісінькі слова…
 Бо справді бачиш різанину,
 Від сліз дуріє голова.


Оболенський

***

Чи скоро скінчиться мук людських дорога
І стогін замовкне народний?
Чи скоро допроситься милості в бога
Нетяга голодний?


Авенаріус

***

Лінь тікає діла,
Як сонечка тьма;
Лінь — се одур тіла;
Одур — лінь ума.


Цертелєв

***

Збудував собі храм я в пустині,
Повиводив на всхід вівтарі,
Зготував жертву божій святині,
Ставники запалив на зорі.
 Я молився, щоб пишне світило
 Оживило простори пусті,
 Храм промінням своїм озарило,
 Розігнало геть хмари густі.