Добролюбов
Нащо ви мені руки зв'язали,
Пелюшками мене сповили,
Шлях до щастя навік заказали,
З перших днів на журбу віддали?
Ще носити мені не минеться
І кайданів усяких, і мук;
Скільки їх за життя обвинеться
Коло серця, ярливих гадюк!
З часів давніх нерушні звичаї,
Сподобання та примхи людські,
Припис моди на всякі случаї, —
Ох, які вони будуть тяжкі!
Не держіть же хоч змалку в неволі,
Грудьми повними дайте зітхнуть,
Щоб хоч дітство колись, в лютім горі,
Добрим словом я міг спом'януть!
Фруг
Настане — вірю я — година:
Загине розбрат на землі;
Складеться скрізь одна родина:
Заблискотить в кромішній млі
Знамено світла і свободи,
Воскреснуть правда і любов,
Зберуть докупи всі народи,
Не потече вже більше кров.
Замовкнуть свари наші часті,
До яких люд бездольний звик…
Об іншій славі, іншім щасті
Почне гадати чоловік.
Се буде щира думка згоди,
Се буде слава добрих діл;
Де засівали тьму незгоди,
Бряжчали списи вражих сил,
