Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/67

Цю сторінку схвалено

Сологуб

***

Де ти, щастя? Де ти, втіхо?
Невже ж кличу тебе даром?
Прилітай розважить лихо,
Повійни на серце чаром.
 Принесись душею, пташко,
 Втихомир чуття шалене;
 Глянь, як світом нужу важко,
 Усміхнись хоч раз до мене.
В головах стань невидюче,
Моя мріє, зоре рання;
Загой в грудях все болюче
Слівцем ніжним покохання!
 Нехай страдник одинокий
 Хоч на час забуде муки,
 На хвилинку знайде спокій
 Від боління та розлуки.


Веневітінов

***

Шануй співця за гуки щирі,
Сховай гордячий осуд свій,
Шукай розваги в творчій лірі,
Та не звіряйся зразу їй!
 Не все — пророки та обранці
 З печаттю марень потайних,
 Не все — небес святі посланці
 З огнем глаголів неземних!