Грай, музико! До світ сонця
Все проп'ю, щоб люди знали!»
Коли знов хтось до віконця:
«Наша мати захворали!»
І гульвіси, і музики
Мовчки випили по чарці,
Враз зробились без'язикі,
Чолом вдарили шинкарці.
Янош Арані
Скільки їх, смілих, відважних борців,
Пало за рідну країну —
Гордих, кипучих, а нині мерців
Зрана лягло в домовину!
З голоду скільки загинуло їх,
Бо відцурались багатства
Ради святих заповітів своїх —
Рівності, волі та братства!
Скільки в чужині, без світлих надій,
З горя одинцем страждає!
Світ не узна їх великих подій,
Славних імен не згадає.
Згинуло тіло — не згинув їх дух,
З нами живуть ідеали;
Кров захолола — огонь не потух,
Той, що їх груди палали.
Він розгориться у наших серцях…
Кликни лиш, краю коханий:
Браку не буде в завзятих борцях, —
Кинеться в бійку й останній!
