Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/52

Петефі

I

Повертався я з чужини,
Гадав всю дорогу,
Як матусю ріднесеньку
Стріну край порогу,
 Як до лона припаду їй,
 Все на серці виллю.
 Як вона мені з любов'ю
 Кинеться на шию.
І здавалось з нетерплячки,
Що часи спинились,
Що колеса з моїм возом
Зовсім не котились.
 Ось і хата… З криком неня
 Біжить обнімати…
 І забув я в ту хвилину
 Все, що мав сказати.

II

У тумані над водою
Стара коршма похилилась.
Всі поснули. Ночі млою
Полегеньку земля вкрилась.
 А в коршмі так ріжуть шпарко,
 На цимбалах тнуть цигани.
 «Гей, підсип вина, шинкарко!» —
 Репетують хлопці п'яні.
«Та міцного, щоб як вип'ю —
Мов дівчину поцілую!
Гей, до танцю! Всіх обсиплю
Грішми, душу протанцюю!»
 Хтось у шибку дзенькнув стиха.
 «Годі! Дайте панам спати!»
 «А не хочуть вони лиха?
 На панів ще потурати…