Який вжиток чи пожиток
Матиме людина
З того плуга, що бур'яну
Не видере в полі,
А зоставить з корінцями
Рости на роздоллі?
Добрі жнива уродяться
На такім оранню!..
Не зазнати кінця-краю
Журбі-безталанню.
Закипить у грудях часом,
Ремство збурить душу,
Але швидко пал примерхне,
Нишком терпіть мушу,
Завваж ганьбу, завваж сором:
Як дар божий мати,
Найдорожчий дар розмови,
А весь вік мовчати!
Відчувати серцем правду,
А кривді коритись…
Розміркуй же, кому в світі
Трудніш із нас битись?
Гей, чого так засмутився,
Став серед дороги?
Тягни, друже, поки тягнеш,
Поки служать ноги!
Треба ниву допорати,
Допораєм — годі!
Не покидай хоч ти мене
Самого в пригоді.
За все колись подякую,
Вдосталь відпочинеш;
Буде з хлібом твій хазяїн,
То й ти не загинеш!
Спис — велика, славна річ:
Кров, як воду, розливає;
Проти списа голка — гич:
Не піткнешся з нею в січ;
За що ж шану таку має?
Бо всіх голих обшиває.
