Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/43

Не стихало гармат завивання,
Не спинявсь розлютований враг;
Через силу мій друг на прощання
Свою руку до мене простяг.

Та не вспів я руки його взяти
Перед тим, як він кров'ю істік…
Бо рушницю прийшлось набивати.
Прощавай, друже милий, навік!

Ада Крістен

^*_*^*

Нас мордують однакові муки,
Гнітить душу однаковий жаль;
Ось чого, друже милий мій, руки
Простягаю до тебе я вдаль.

Не легку перейшли ми дорогу,
Потомились, пристали давно;
Одному ми молилися богу,
Ми гадали з тобою одно.

Хай кругом оточає нас зрада,
Ми останемось певні всьому;
Перед ідолом лазить громада, —
Ми не будем кадити йому!

Ілля Чавчавадзе

I

Не гулящому на втіху,
Як та пташка серед гаю,
Не для жарту, не для сміху
Я пісні мої співаю.