Хай для нас життя їх кращим
Буде прикладом-зразком!
Не забудьмо також, доле,
І про того — честь йому! —
Хто облоги думки оре,
Іскри світла кида в тьму!
Чи в книгарні гне він спину
Та архівний пил глита,
Не даючи очам впину,
Чи в поезії вита;
Чи за гроші виправляє
Нісенітниці чужі,
Чи на розум наставляє
Діток — водить по межі:
Поки сивий волос гляне,
Горе зігне в три дуги,
Поки бачить перестане
З працювання та нудьги.
Передчасно гаснуть сили;
Інший думав тільки жить,
А вже трапив до могили,
Непорушливо лежить.
Стоять будні, прийдуть свята, —
Він хвилинки не згуля;
Просять їсти немовлята, —
Мов кайданник заробля.
Був один… Він все до неба
Свої зори обертав,
Але… хліба всюди треба,
То далеко не злітав.
Світлі думи він леліяв,
Поривання чарівні,
Але голод своє діяв,
Спиняв мрії запальні.
