Катюль Мендес
Геть щоденні близесенькі цілі,
Подамося в далекі краї!
Нас пригоди спинити не в силі,
Одірвати від гадки тії.
Хай о скелю розіб'ють нас хвилі,
Хай закрутять лихі течії, —
Сміло сядьмо в човни швидкокрилі,
Сміло правмо в чудовні краї!
Пошукаймо справдешнього раю,
Між краями найпершого краю,
Хоч помрем, не знайшовши його,
І для нас, може, навіть ніколи
Не розкриються світлі околи
Чарівничого краю того!
Бодлер
Що вам небо з довічними муками,
Що вам осуд законів земних?
Не злякаєш вас совісті гуками;
Добра слава, мовляв, для дурних.
Так ідіть же шляхами протертими,
Загрузайте в вонючім багні,
Де злочинства, знущання над жертвами,
Наче змії, клекочуть в огні.
Дурманійте нелюдською спрагою,
Мерзіть тіло, і душу, і честь…
Запечуться уста ваші смагою,
А в розпусті ви знайдете месть!
