Персі Шеллі
Повій, вітре, згромадь хмари,
Страшну бурю підніми,
Реви, прірво, валяй скали;
Вдарте з силою, громи!
На всі боки плискай, море,
Шуміть, сосни вікові…
Враз оплачте людське горе,
Змийте туги світові!
Роберт Бернс
Яка темна ся ніч! Куди дітись від тьми!
Вітер звіром завив на просторі.
Коло замку твого обливаюсь слізьми:
Відчини мені, лорде Грегорі!
В світ за очі прогнав мене батечко мій,
Що тебе я кохала так палко…
Дай же захист хоч ти, не люби — пожалій,
Чи тобі мене й трохи не жалко?
Ти забув? Пам'ятаєш? Гайочок, квітки…
Ясна річенька… чари без ліку…
Я призналась тобі… Все те, все те втямки,
На нещастя, запало довіку.
Скільки клявсь ти мені, присягався тоді,
Обіймав мене так голубливо…
Всьому вірила я, всі думки молоді
Віддавала тобі незрадливо.
Але серце твоє холодніше зими,
Із заліза твої почування…
