Сторінка:Павло Грабовський. Доля (1897).djvu/16

У церковній огорожі
Поховали труп вельможі,
 Що рабам дав жить;
Він зітлів; віки минули;
Давно всі вже позабули,
 Хто в труні лежить.

Але його добре діло
Поміж людом живе ціло,
 Ходить з роду в рід;
Все пишніш росте та зріє,
Ясніш зіроньки зоріє
 Того вчинку плід!

 

Вальтер Скотт

^*_*^*

Спи, дитинонько, спи та зростай, мов сокіл!
Батько твій був народним героєм,
Твоя мати — краса чарувала окіл, —
Вічна пам'ять їм з тихим покоєм!

Спи, дитинонько, спи та зростай, мов сокіл!
Все дістанеш: і ниви, і луки;
Боронити твій сон у нас вистачить сил;
Чуєш: сурм розлягаються гуки?

Спи, дитинонько, спи! А підійде черга:
Сам дружини направиш до бою,
Бо час бою на смерть, лихий час настига,
День визволу веде за собою.

 

Роберт Соуті

^*_*^*

«Чого голота скиглить так?» —
Спитав мене дукач.
«Глянь за ворота, що там, як, —
То сам, — кажу, — побач».