наріччя Києвському передкладається, й не без причини.
Вече́ра хоч і грубенько, але Малоросійське, а вечеря Слов'янське, наше церковне, слово. — В сусідів поляків також wieczerza, а не ia.
Звісно паниматка, а не пайматка; але уникаючи припинки язика від склада ни здебільшого кажуть пайма́тка, паймату́ся.
В словах пан-оте́ць і пани-ма́тка прикмічається звіку добра взагалі вдача Малоросіян, які, з пошани до батьків, не кажуть просто оте́ць, ма́тка, але з додатком панъ, пани, господинъ, госпожа. І якби Рецензія не самим лише словопідправлянням, але й подібними цій заувагами повернута була на всю Малоросійську Граматику, то Рецензія така була б і для Публіки дуже цікава, й для власне Російської мови напутлива; крім того, також вона відкрила б чимало речей уґрунтованих на якій небудь Історії,
