Ця сторінка вичитана
92
вже моѣ́і во́ронъ и кості́ туды̀ не занесѐ. Чы послу́хаешъ же ты мене? — „Послу́хаю, тату́сю! — „А не бре́шешъ? — „Ні — „Нажъ поцілу́й о́бразъ. — Я перехресты́вся трі́йчы; поцілова́въ свято́го Палы́копу;[1] поклоны́вся паноцю̀ и пайма́тці, поцілова́въ Ода́рку, Тере́шкову дочку̀, заскі́глывъ[2] якъ собака; сівъ на візъ, да й попха́вся. — Отежъ[3] якъ я прыі́хавъ у Петембу́рхъ, дакъ мовъ тобі̀ не той світъ: нігдѐ непоба́чышъ на́шого Коза́цтва[4] ні півчолові́ка, усѐ Москалі́ да Німо̀та,[5] и всі хама́рка-
- ↑ Палы́копа, Св. великомученикъ Пантелеймонъ, котораго память церковь празднует Іюля 27 числа; так названъ, говорятъ, отъ того, что въ день его нѣкогда на полѣ погорѣли копны сѣна
- ↑ заскі́глывъ, завылъ; заплакалъ
- ↑ о́тежъ, вотъ же.
- ↑ Коза́цтво, козакѝ, состоянїе у Малороссїянъ почтеннѣйшее, такъ какъ они издревле составляли тамошнїя войска́. Слово козакъ въ нарицательномъ смыслѣ значитъ молодецъ, удалой человѣкъ.
- ↑ Моска́ль, вообще Великороссїянинъ; а собственно солдатъ, и тотъ, кто одѣтъ, или говоритъ по Руски. Німо̀та, собственно значитъ Нѣмцы; а вообще всякой тотъ, кто одѣтъ по нѣмецки, или говоритъ на иностранномъ языкѣ.
