Ця сторінка вичитана
III.
Доки їх тіло, сціплене морозом, боролося при допомозі вогню зі смертю з зимна, доти всі инші болі наче сховалися в тіні й чатували на догідну хвилину.
Та тепер, коли тіло в части огрілось і слаба струя крови почала трошки правильно кружити по жилах, вони після останнього слова Добровського здрігнулися.
Почули, як старий страшний гість, голод, став нагло з незвичайною силою стукати до їхньої свідомости.
Адже вони від десятьох днів не взяли нічого до уст!
Кождого з винятком Штранцінґера й Добровського вхопив корч шлунка, так що мусіли з болю качатись по землі.
Коли перший приступ болю трошки успокоївся, вони почали вже тисячний раз на ново
