Ця сторінка вичитана
Написала мені, що коли запитала тебе, де тато, то ти глянув своїми синіми оченятами задумано далеко перед себе, показав своєю малою ручкою кудись і сказав:
»Там.«
І тепер, скоро тільки гляну на оцю чорну гору, що понуро і грізно бовваніє переді мною, то все здається мені, ніби чую, як ти говориш:
»Там«…
Ох, сину мій!
Там на тій горі сидить смерть і вже простягає свої руки по мене.
|
|
Доле, доле!
Облекши мені мій безтямний біль!
Хай я бодай у сні побачу мого сина на руках моєї дружини!
Колиж мені таки судилося вмерти тут, то хай я перед смертю збожеволію й бодай у хорій уяві мрію про своє родинне щастя, до котрого ти на все мені затріснула браму, доле моя!
|
|
|
|
»Я не тужу за ніким«, сказав Добровський. »Проклинаю цілий світ і серджусь на-
