Ця сторінка вичитана
З яруги перед ними виринула знов біла хмарка і знімається в гору, поволі, легесенько, наче лячно їй, що серед заклятого спокою й омертвіння природи лише вона одна уявляє собою рух і життя....
І омліла на свойому шляху й висить нерухомо між небом і горами.
|
|
Ніколіч глянув на шлях, яким усі вони прийшли сюди.
Далеко на небосхилі появилася велика, дивно таємна тінь і поклалась поперек дороги, яку люде витоптали у снігу.
»Товариші«, шепотів Ніколіч, »подивіться там… на цю дивну тінь на нашому шляху… шлях і тінь поперек… це хрест… великий, могутній хрест…
Що значить цей хрест…?
Що він означає?«…
|
|
Дивилися мовчки на цей понурий хрест і прислухалися до зловіщого шепоту душі…
|
|
Не знаю, чому цей таємний хрест на шляху нагадує мені біг часу?
|
|
