Сторінка:Осип Турянський. Поза межами болю. 1921.pdf/81

Ця сторінка вичитана

»Де сонце?«

—    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —
—    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —
—    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —

»Ти зітхаєш, Ніколіч; чи ти також покинув когось… там… далеко?«…

»Батька й матір«, застогнав Ніколіч і по морщинах його молодого обличча покотилися сльози.

»У мене немає нікого«, випередив Сабо з гірким усміхом моє питання.

»Ти щасливий«, сказав Ніколіч.

»Так думаєш? Самітна людина ніколи не може бути щаслива«, відповів Сабо, коротко й байдуже, наче без чуття.

»Ніхто не тужить за тобою… і ти не знаєш туги… будь задоволений«, зітхнув Ніколіч.

—    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —    —

»Хто у тебе, Пшилуський?«

»Діти.«

»А дружина?«

»Єсть і нема.«

»Як це?«

»Не питай.«