Ця сторінка вичитана
»Де сонце?«
|
|
|
»Ти зітхаєш, Ніколіч; чи ти також покинув когось… там… далеко?«…
»Батька й матір«, застогнав Ніколіч і по морщинах його молодого обличча покотилися сльози.
»У мене немає нікого«, випередив Сабо з гірким усміхом моє питання.
»Ти щасливий«, сказав Ніколіч.
»Так думаєш? Самітна людина ніколи не може бути щаслива«, відповів Сабо, коротко й байдуже, наче без чуття.
»Ніхто не тужить за тобою… і ти не знаєш туги… будь задоволений«, зітхнув Ніколіч.
|
»Хто у тебе, Пшилуський?«
»Діти.«
»А дружина?«
»Єсть і нема.«
»Як це?«
»Не питай.«