Чому миш, кертиця, гадина любується світлом сонця, а людина ні?
|
|
Здається, що віки вже протекли, як це було.
Гарматні кулі розривають землю і людей.
Кругом нас пекло, божевілля, смерть.
Кожна людина вмірає тисячу разів в одній секунді.
Він один лежить у ямі супокійно.
А його очі — о, не забуду ніколи його очей!
Вони дивляться так лагідно й любо кругом, наче хочуть несвідомо зворушити скамяніле небо безмежньою добротою і красою людського серця.
І хочуть показати темряві всесвіту й лукавости богів невміруще сонце й надію людського духа.
|
|
Та тепер у нього темні ями замість очей.
Жорстокість людей і неба видерла йому ці добрі, лагідні очі!
Ціла його постать, покрита безліччу діравих лат, його висохлі пальці на синіх руках — все те становить не образ, а втілення якогось
