жою бородою і з вусами, наче дві розмикані мітли, силкувалися виразити приємну, солодку й готову до компліментів міну сальонового льва.
»Панове, ви причепурилися не по балевому. Не маєте поняття про хист, як і чим подобатися дамам і як їхнє серце здобувати. Де ваші лякери? Де ваші фраки? Де ваші гладенькі, товстенькі й оголені обличча? Ви хочете своїми обідраними, обвислими лахами наслідувати фраки? А де, панове, головна річ для дам: ваше тіло? Це непростима легкодушність із вашого боку, панове, що вам закортілося з вашим »я«, яке важить у кождого 38 кільоґрамів, забавлятися в товаристві балевих дам! Невже ви, легкопері й заморожені панове, хочете служити товстобоким мамам за холодильця? Вам зібралось на охоту залицятись до жінок тільки своєю голою душею? О, ви, дурні.... pardon.... скелетні ідеалісти!«
»Я чхаю на всі жінки«, промимрив Сабо.
З іронічним спочуттям дивився Добровський на кожного товариша.
Зупинив очі на Пшилуськім і крикнув до нього:
