Ця сторінка вичитана
З великим зусиллям одчімхали галузки та відтяли його при самім корінні.
Та як розпалити вогонь замерзлими, зеленими галузками?
»Виймайте Шекспіра, Ґете, Канта! Вони нам тут придадуться«, глузував Добровський.
Але ще три дні тому вони мусіли спалити їх.
Сабо глянув із призирством на скрипку Штранцінґера.
»Те тарахкало придалосяб дуже на — вогонь«… шепнув.
»Дай спокій«, відповів Добровський.
Оця скрипка — це його очі«…
Кождий відтяв сухий шматок зі своєї одежі.
Однак огонь погас.
Сабо почав із якоюсь дивною рішучістю:
»Щоб огонь горів, не вистарчить кілька онучок. На це треба цілого убрання.«
Добровський глянув на нього допитливо:
»Відкіля взяти цілого убрання? Коб тут іще був труп Серба«.
Сабо відповів зі спокійною жорстокістю:
