Ця сторінка вичитана
банської хати. Тепер буде десь пізно з полудня. Як не найдемо нічого, то може вдасться нам яким чином розпалити вогонь. Може хтось у ночі побачить наш огонь і прийде до нас«…
»Вовки прийдуть....« бовкнув Добровський.
Ніколіч думав:
»Може й люде прийдуть....«
»Люде?«, питав Добровський. »Люде для нас гірше вовків«....
»Щоб витримати до вечера й через ніч, мусимо мати хоч іскру якоїнебудь надії«..... падькав Ніколіч.
Добровський відповів:
»Одинока надія — якесь чудо або наші люде.
Та не такі нуждарі, як ми.... Але«....
Замовк.
Пускаються в дорогу, щоб зійти з гірського хребта, пірнути в сіру млу і пройти крізь неї на землю.
Може там глибоко в низу є життя й людське серце.
|
|
Однак усі зусилля даремні.
