Сторінка:Осип Турянський. Поза межами болю. 1921.pdf/244

Ця сторінка вичитана

сцени болю й людського упадку осяяні блеском високої поезії, овіяні духом промінної людяности й соняшної етики. Він ненавидить невмитий натуралізм. З другого боку його талан занадто оріґінальний, щоби покланятись якійнебудь літературній школі. Відносно ідейного світогляду творчости визнає Турянський лиш одну засаду, яку Ґете висловив словами:

Aus Morgentau gewebt und Sonnenklarheit
Der Dichtung Schleier aus der Hand der Wahrheit.

Зберім тут коротко ці нові моменти, які Осип Турянський вносить своєю поемою в европейську літературу.

На першому місці слід покласти основну ідею поеми, яка своєю прометейською смілістю, своїм соняшним оптімізмом творить поражаючий контраст до фізичної безсильности людей і до понурої безодні, в котрій вони находяться. Це неначе два протилежні бігуни безконечности! І коли як раз сліпа людина бачить із найтемніших глибин буття сонце в життю, то поет дає тут свідомо синтезу протилежної безконечности, якої вислідом являється віра в божеське призначення людського духа.