»Ваш твір — це наймогутніша з відомих мені картин на тлі світової катастрофи не тільки в нашій, а й у цілій европейській літературі. В порівнанні з фізичною і психічною мартірією Ваших осіб бліднуть картини Андреєвого »Червоного сміху«, а навіть поражаюча, жахлива картина воєнного лихоліття бельгійського народу, змальована пером Анні Віванті, роман »Vae victis«, реномований европейською критикою, між иншим Конан Дойлем і Юрієм Брандесом, після прочитання Вашого твору в моїй душі приблідла.
Ваш твір робить вражіння дійсно пережитого, відчутого, переболілого і списаного кровю серця. І змістом (ідейно) і формою він має всі прикмети новітнього, наскрізь европейського твору і я певний цього, що він не останеться в межах нашої країни — та що він добуде право горожанства у всесвітнім письменстві. Це наймогутніший протест (без протесту) проти европейського останнього злочину, це скрик одчаю чутливої душі людини, мужа й батька, а рівночасно вислів віри в людину, який Вам удалося так просто, а рівночасно так могутньо висло-
