Мені здається, що я віками животів у беззоряній ночі… в темній ямі… між холодними плазунами… і віками там конатиму…«
Навестиб тільки зразки ляпідарної плястики стилю Турянського:
Ідуть живі трупи людей по трупі природи.
Або картина з високих гір:
Чорне море хмар на небі глядить понуро на сіре море хмар над землею.
Поет уміє при помочі звука о, г, м, н знаменито наслідувати гомін, напр.:
Довго гори гомоніли гомоном понурого суму.
Або:
І знов вона бренить і гуде, як далекий невгомонний гомін похоронного дзвона.
Взагалі Турянський уміє ріжні почування й настрої малювати при помочі відповідних звуків. Так напр. звуком а він віддає почуття безмежности: У безкраїм тайнім царстві; і в блакить безкраю шле.
Скупчуванням звуків і малює поет найніжніші спогади з минулого: На весні предавніх літ.
