оглядом викликують глибоке вражіння. Поет виказує велику оріґінальність не тільки в ідейній концепції, в мотивах, у композиції, у психоаналізі, але також у стилю, так, що опис такого звісного мотиву, як поява круків, робить глибоке вражіння оріґінальністю стилю. За далеко завелоб нас давати на ці твердження приміри, яких у творі дуже багато.
З кождого речення, з кождого слова стилю автора видно глибину пережиття, передуховленого в артистичній єдності чуття, думки й фантазії.
Кілька примірів:
»Який день сьогодня? Я вже не знаю. Час перестав уже істнувати для мене. Немає для мене будучности, не стоїть за мною минувшина.
А теперішність?
Це крівава точка межи двома вічностями. Це рана, яка росте чим раз більше в глиб і в шир і своєю блідою кровю закриває мені все майбутнє і все минуле.«
З якою глибиною малює поет своє почування на дні буття:
»Це сон — це божевільна мрія хорої уяви, що я колись був людиною.... що я жив родинним щастям і радів промінням сонця…
