Пісня втихла.
Наче скамянілий подих смерти, так застигли людські тіні.
Їхні душі не вернули ще з далекої мандрівки в замогильну безконечність.
Вони блукали по сонних просторах і тужили і плакали за втраченим життям.
Та ніхто не чув голосу їхнього болю.
Тоді, як шість краплин води стає одною краплиною, так шість душ ізлилося в одну душу.
І була ця одна душа марніша від наймарнішої пилинки, котрою буря гонить безвістями.
І стала ця пилинка-душа велика мов світ, бо сховала в собі біль усього світу.
І могутніша від богів, бо боги не знають терпіння.
Контрастом користується поет не тільки в формі й у стилю, але в концепції основної ідеї, у зображуванні візій, в характеристиці осіб.
Дві головні особи поеми, автор і Добровський — це повні контрасти. Автор понайбільше мовчить і ми його пізнаємо найбільше тільки з опису його власних почувань; Добровський, як найздоровша людина, одинокий має змогу більше говорити. За далеко завелоб ви-
