ним у творчім горнилі поета. До того приєднюється ще одна, психольоґічно-ідейна черта: через те, що всі особи поета не покидають свого сліпого товариша, тільки зостаються з ним, хоча знають, що можуть це життям переплатити, поет відразу підносить їх усіх на високо-етичні вершини, так, що навіть брутальна, жорстока постать у поемі, Сабо, являється менше жорстокою і блищою душі людини.
Піднестиб тут багаство й оріґінальність мотивів Осипа Турянського і їх наскрізь оріґінальне використання й оброблення. За далеко завелоб вичисляти ці мотиви. Деж однак мотиви не є оріґінальні, наприклад поява круків, пращання рідні з хлопчиною, що йде у школи, там Турянський під формальним оглядом малює їх наскрізь оріґінально.
Мотиви Турянського так цікаві своєю живописною плястикою й величніми образами з природи, так виняті зі суті людської душі, що маляр-художник, який умівби підійти до душі автора, сотворивби величаві й оріґінальні картини.
Чи то поет малює скамянілу тишу на цвинтарищі природи, чи стихійну бурю, чи загли-
