сти«, в котрій поет підноситься описом траґізму людської душі до найвищих вершин поезії.
В IV. частині фізичні й душевні муки людей степенуються так далеко, що наступає у всіх із винятком Добровського, найздоровшого чоловіка, стан психічного затьміння. Являються галюцінації, візії, божевілля. В природі зривається буря, котра прискорює смерть нещасних. Притемненій свідомості поета являється привид його дружини й сина і коли всі його товариші з байдужістю вміраючих застигають, його дух у безмежній тузі за життям і сонцем затримує в тілі останню іскру погасаючого життя й таким чином передуховлена воля до життя виходить переможцем із безодні буття.
Отже будова поеми переведена автором по мистецьки й хоч поет мав тут до діла з незвичайно трудним матеріялом, у якому чергуються всі елєменти болю, розпуки, знищення, божевілля, смерти, то він майстерною рукою сотворив орґанічну цілість, так що можна сказати відносно матерії поеми словами Шекспіра: »Хоч божевілля це, та в тім метод«.
