Сторінка:Осип Турянський. Поза межами болю. 1921.pdf/206

Ця сторінка вичитана


Розвалю храми облуди,
Пекло й небо розторощу
І збудую нове царство:
Рай людини на землі. 

В ідейній концепції Турянського небесні й земні сили являються ворогами людини тому, що вони або байдуже дивляться на людські страждання або безпощадно, жорстоко й безцільно нищать людські єства.

Автор показав сяйво сонця понад тьмою в так природний і простий спосіб, що основна ідея його твору ділає з силою фізикального закона. Коли оте найнещасливіша, з безтямного болю скамяніла, все могильним мовчанням повита, сліпа людина перебиває нагло свою мовчанку й шепче:

»Є сонце в життю«,

то тяжро найти анальоґічну сцену у світовій літературі, яка силою контрасту й безмежнім трагізмом душі сліпого робилаб так могутнє вражіння, як наведені слова, які творять основну ідею поеми в вущому значінню.

Автор змалював з незвичайним мистецтвом постать сліпого товариша, котрий уявляє собою безконечно глибоку, наскрізь