в інтелєкті людства. Як індівідуаліст і як гарячий визнавець ідеї еволюції Турянський вірить, що ця божеська сила, яка покищо в тільки іскрою в людській свідомості, придушеною попелом самолюбства й дикої боротьби людини з людиною й народів з народами, вибухне колись пожаром, який обніме всесвіт і тоді божеський дух людини проведе в діло своє завдання, яке він висловлює ось якими глибокими і прометейсько могутніми словами:
Де ти, людський духу вічний?
Глянь, покинули боги нас
І з людства сміються глумно
Громами із чорних хмар.
— — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — —
|
Зашуміли горді крила
Людського титана-духа
І у шумі чути голос,
Мов новітній заповіт:
»Через сльози і терпіння
Шлях веде до просвітління.
Хто боровся, скутий, тьмою,
Тому сонце мрія мрій.
Я розвію тьму всесвіту,
Джерело буття отворю
І з рук всіх богів лукавих
Правду й щастя видру сам.
|
