Ця сторінка вичитана
На щастя їхали на конях сербські лікарі з полоненими австрійськими лікарями й посадили мене на коня.
Край дороги бачимо шестеро людських тіней, які сидять похилені довкола огнища й напів присипані снігом.
Зі зловіщим прочуттям я приблизився до них і пізнав тебе.
Зліз із коня, подивився блище і зі страху мало не впав.
На щастя твоє серце якимось невияснимим чудом іще билося.
Сейчас я закликав усіх лікарів і ми відтирали тебе снігом і рятували ріжними ліками та все таки ти далі був непритомний.
Ми зважилися на крайню спробу врятувати тебе і привезли тебе до того потока.
Тепер іще тільки трошки витримай у воді і, Богу дякувати, будеш здоров.«
|
|
»Де мої товариші?«
|
|
»Остали на горі й сидять довкола огнища.«
»Огонь горить?«
»Ні, погас.«
|
|
