Ця сторінка вичитана
Маленькі діти граються під хатою на сонці…
Я хочу йти до дітей…
Мати держить мене, маленького, на руках і мене пестить…
А я сміюся, сміюся…
|
|
Потім десь я вже великий…
Сиджу в зеленому садку і слухаю, як верховіття старезної груші шепоче казку віків.
Приходить до мене мій маленький син і веде за руку матір.
Мати стає за мною й затулює мені очі руками, а дитина так сердечно при тому сміється!
|
|
Я беру сина на руки…
Не можу вийти з дива, для чого його ручки такі малі....?
|
|
Та найбільш мене одно дивує:…
Життя дружини й сина видається мені незбагнутою загадкою… що звязана з якоюсь таємною подією…
Ця подія живе на дні моєї свідомости… одначе спогад про неї не в силі виринути ясно на верх…
