Ця сторінка вичитана
Боже!
Глянь на мою дружину з дитиною!...
Глянь на круків… на мене… змилосердися наді мною!...«
При мойому останньому слові нагло якийсь чорний звір появився коло моєї дружини й дико блискає очима.
»Боже й ви, пекельні сили!
Не дайте цьому звіреві убити мені жінку й сина!«
Смертельна трівога додає мені сили.
Я прилізаю до Саба, вириваю йому з рук кріс, мірю і стріляю.
Чорний звір щез.
Але божа сило… що це?...
Замість жінки з дитиною я бачу перед собою… чорний… сухий… безлистий… корч!...
|
|
Грохіт громів, стогін безодень, крякання круків і виття вовків прошибає мій небо й землю роздираючий розпач:
»Я вбив свою дружину і свого сина!
Товариші, убийте мене!
Я не достойний жити на світі.
Я вбив дружину й сина!
