Ця сторінка вичитана
»3аклинаю тебе на все на світі… товаришу…
Іди сам до них…
Приведи їх до мене…
Я виджу й чую… моя дитина замерзав дружина гине з розпуки…
Чуєш їх плач?
О, Боже!«
Добровський зробив ще три кроки сам і знов упав на землю.
Приволікся до мене, мов смертельно ранений пес.
»Не журися!«, казав до мене. »Ходім назад до вогню, наберім свіжої сили, а потім уже зайдемо«.
Ми оба почали рачкувати й качатися по снігу до огнища.
Ледві ми зробили кілька кроків, як Сабо став нам грозити кулаками і крикнув:
»Сейчас вертайте!
Невже ви не бачите?
Ця жінка прийшла сюди, щоб усіх нас вирятувати від смерти?
Чомуж не йдете їй на зустріч?«
Добровський ще раз зібрав силу і піднявся.
