Ця сторінка вичитана
»Аааааа.«
|
|
З кряканням гайвороння, з ревом громів і з зойкотом вихру змішався нараз якийсь несамовитий регіт.
Що це?
»Пшилуський, що тобі?«
»Ха, ха, ха, ха!
Як я радію, що смерть іде!
Ха, ха, ха, ха, ха!«
Замовк і було видно, як добував якийсь тяжкий камінь зі своєї душі.
»Товариші! Мені без упину страшенна змора ссе мозок.... пє мені кров.
Хочу висповідатися перед вами… лекше умру.
Воєнне пекло все обернуло в руїну: високі змагання духа… людське достоїнство… честь… Людина стала звірем людині…
Одначе я думав:
»Як верну по війні живий… буде найбільше щастя на світі… життя з любою дружиною… з дітьми.
Цілий рік я не бачив своєї жінки.
