Ця сторінка вичитана
Люде дали їм замість ніжности прокльони, замість серця гарматні кулі, замість родинного щастя кайдани неволі.
Природа кинула їх у холодні нетри, звідкіля вороття немає.
І як маленька дитина тужить за матерньою груддю, заки засне, так і вони прагнуть якоїнебудь ніжности, заки пустяться в далеку дорогу…
|
|
|
|
|
|
Понуре крякання круків збудило небо й гори з мертвецького сну.
Розвівається могильна тиша й холодна байдужість природи.
Десь далеко чути глухо понурий шум.
Буря йде…
Буде боротьба між небом і горами.
Між життям і смертю.
Шум котиться чим раз блище, як далекий рев моря до сонного берега.
Гори й безодні застогнали.
Блискавиці роздирають небо і громи гогочуть.
