Зашуміли горді крила
Людського титана-духа
І у шумі чути голос,
Мов новітній заповіт:
»Через сльози і терпіння
Шлях веде до просвітління:
Хто боровся, скутий тьмою,
Тому сонце мрія мрій.
Я розвію тьму всесвіту,
Джерело буття отворю
І з рук всіх богів лукавих
Правду й щастя видру сам.
Розвалю храми облуди,
Пекло й небо розторощу
І сотворю нове, царство:
Рай людини на землі.«
Десь далеко, ой далеко
Очі ясне сонце бачать.
Де ти сонце? Де ви очі?
Очі, очі ви мої!
Хто мені покаже матір?
Усміх милої моєї?
Ох, ніхто, ніхто — ніколи!
Очі, очі ви сліпі!
